совість

-і, ж.

Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління. || кого, чого, чия, перен. Найчесніший, найсправедливіший, найвідповідальніший представник певного колективу, суспільства і т. ін.

••

Де твоя́ (у те́бе, ва́ша, у вас і т. ін.) со́вість? ; Май (ма́йте) со́вість — уживається, щоб присоромити когось, викликати почуття відповідальності за щось.

[Лежи́ть] на со́вісті кого, у кого, чиїй — хтось винен у чому-небудь, морально відповідає за якісь дії, вчинки і т. ін.

Му́ки (доко́ри) со́вісті — переживання, викликані усвідомленням своєї несправедливості, провини і т. ін.

На со́вість — а) дуже добре, якісно; б) покладаючись тільки на чесність, не вимагаючи інших гарантій.

Не за страх, а за со́вість — сумлінно, чесно.

Не ма́є ні со́рому (ні че́сті), ні со́вісті хто — хтось діє несправедливо, поводиться безсоромно.

Со́вість му́чить кого — хтось страждає, гостро відчуваючи свою провину.

Як вели́ть (підка́зує) со́вість — справедливо, без упередження.